Автор: Юрій Шеляженко, PhD (Інститут миру і права).
Ця експериментальна навчальна рольова гра, яка допоможе тобі відчути себе миротворцем, створена в рамках проєктів вивчення пацифізму та ненасильницького опору війні (російській агресії проти України, тощо), який реалізує приватна наукова установа "Інститут миру і права". Автором гри є директор інституту Юрій Шеляженко, доктор філософії у галузі права, магістр медіації та вирішення конфліктів. Свої думки та зауваження щодо цієї гри ти можеш надіслати автору за електронною адресою: yuriy.sheliazhenko (at) gmail.com
Ознайомся з правилами.
Обирай правильне рішення із числа запропонованих варіантів.
Натискай на лінк і читай про наслідки своїх рішень.
Не біда, якщо вибір був неправильним: завжди можна почати гру спочатку.
Успіхів! Перемагай і насолоджуйся грою.
НАТИСНИ ЦЕЙ ЛІНК, ЩОБ ПОЧАТИ ГРУ!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
У цій навчальній рольовій грі твій персонаж зростає як миротворець, застосовуючи навички мирного вирішення конфліктів. З кожним новим рівнем тобі пропонується вирішити складніший конфлікт. Якщо ти помилишся, доведеться починати гру знову з першого рівня.
Щоб перемогти у грі "Миротворець", тобі треба дещо знати про вирішення конфліктів. Якщо тема для тебе нова і нема часу шукати навчальні та довідкові матеріали, можеш почати її вивчення із цього короткого тексту.
ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТ І ХТО ТАКІ МИРОТВОРЦІ
У житті людей часто проявляються відмінності та протилежності. Це конфлікти. Вони можуть бути різної інтенсивності, від простої незгоди та суперечок до бійки і гіршого, включаючи навіть війни. Коли поведінка учасників конфлікту стає гіршою, це називається ескалацією. Коли поведінка стає нормальнішою і кращою - це деескалація.
Коли люди прагнуть пережити конфлікт з користю для себе та інших, або без шкоди, або з мінімально можливою шкодою, ми кажемо про мирне вирішення конфлікту або ненасильницькі дії. Завдання шкоди називається насильством. Конфлікт не обов'язково означає насильство, він може бути мирним і навіть корисним для учасників, подібно до гри за правилами, в якій всім подобається брати участь. Мир - це різноманіття та рух життя, вільного від насильства, коли всі потреби задоволені та ніхто не ображений.
Фахівців з мирного вирішення конфліктів іноді називають миротворцями. Наприклад, миротворець може зупинити бійку, запрошуючи забіяк зупинитися і поспілкуватися по-людськи, що стане відчутною деескалацією конфлікту. Інші терміни, які описують роль і вміння цих людей - медіатори, або посередники: тому що вони не стають на чиюсь сторону у конфлікті, а стоять посередині і докладають максимум зусиль, щоб всі вийшли з конфлікту неушкодженими.
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ЕСКАЛАЦІЯ КОНФЛІКТУ
Слово "ескалація" походить від латинського "scala", що означає східці. Де є східці, там є ступені. Конфлікт є процесом, і добра чи погана поведінка кожної зі сторін визначає, куди рухається цей процес: вгору, до миру, або вниз, до насильства. Коли ми вивчаємо конфлікт і плануємо, куди рухатися далі, це називається аналізом конфлікту. У цьому аналізі допомагають моделі, які спрощено описують конфлікт. Коли ми уявляємо собі конфлікт подумки як східці, це одна з таких моделей.
Дев'ять запропонованих сценаріїв конфліктів відповідають дев'яти ступеням ескалації, які описав конфліктолог Фрідріх Глазл у довіднику "Конфлікт менеджмент". Найлегше запам'ятати ці ступені за тим, яку реалістичну мету ставлять перед собою учасники і наскільки жорсткі методи вони вважають за необхідне застосовувати. Є три градації мети, які ще називають фазами (виграш-виграш, виграш-програш і програш-програш) і три градації жорсткості методів (переконання, вплив та доведення), тому ступенів дев'ять, або тричі по три, ти ж пам'ятаєш таблицю множення. У фазі виграш-виграш учасники сподіваються вийти з конфлікту з взаємною користю, у фазі виграш-програш добитися свого за рахунок втрат інших і у фазі програш-програш йдуть на самознищення чи непоправні втрати, щоб знищити чи завдати непоправні втрати іншим, кого вони вважають загрозою для свого існування.
У першій фазі конфлікту, "виграш-виграш", учасники турбуються про інтереси інших. Щоб переконати їх, висловлюються власні думки, поради і побажання; іншим може не вистачити гнучкості та розуміння, звідси назва першого ступеня "закостеніння". Щоб вплинути на інших, висловлюються сильні аргументи, логічні та емоційні, у відповідь можна почути так само сильні аргументи, тому другий ступінь називається "дебати та полеміка". Щоб довести іншим свою правоту, люди роблять по-своєму, і третій ступінь має відповідну назву: "дії замість слів".
У другій фазі, "виграш-програш", учасники турбуються тільки про власні інтереси, а інші розглядаються як вороги. Інших стараються переконати у своїй силі та міцній підтримці третіх сторін, щоб ті поступилися, тож назва четвертого ступеня ескалації "турбота про імідж та коаліцію". Якщо інші не поступаються, на них впливають, обвинувачують, ображають і принижують та зустрічаються з такою ж реакцією у відповідь, цей п'ятий ступінь називається "втрата обличчя". Якщо і це не має бажаного ефекту, приходить час для шостого ступеня "стратегії погроз і шантажу": іншим доводять, що моральним впливом конфлікт не обмежиться і у разі непоступливості буде відчутний тиск і болючі наслідки.
У третій фазі, "програш-програш", учасники вважають за неможливе безпечно співіснувати з іншими і прагнуть витіснити їх зі свого життєвого простору або знищити взагалі, навіть ціною власного життя або всього життєво важливого для себе. Для переконання інших застосовуються "обмежені руйнівні удари" (сьомий ступінь), щоб залякати їх. Якщо страх не змусив інших поступитися, на них впливають болючими виснажливими ударами, спрямованими на "розщеплення, остаточне знищення" (восьмий ступінь). Якщо навіть після цього інші не здаються, настає час для обміну смертельними ударами, що мають катастрофічно руйнівні наслідки для сторін конфлікту, тому дев'ятий ступінь називається "разом у прірву".
ЩО РОБИТИ МИРОТВОРЦЯМ ДЛЯ ДЕЕСКАЛАЦІЇ КОНФЛІКТІВ
Як миротворець, ти маєш розуміти, що відбувається на кожній зі стадій конфлікту і обрати правильні дії, які приведуть до його деескалації.
Фрідріх Глазл пропонує на 1-3 ступенях ескалації застосовувати супервізійну медіацію (модерацію, супервізію, фасилітацію), на 3-5 ступенях примирення, супервізійну і трансформативну медіацію (консультування і супровід процесу), на 4-6 ступенях терапевтичну медіацію (системно-терапевтичне консультування процесу), на 5-7 ступенях човникову і структурну медіацію та класичне посередництво, на 6-8 ступенях застосовувати зіркову медіацію і поєднувати техніки медіації із процесами рекомендованого або обов'язкового арбітражу чи судочинства, на 7-9 ступенях вдаватися до силової медіації.
Модерація дає імпульс самостійному досягненню згоди між сторонами, наприклад, радить прості та зрозумілі правила пристойності, за дотриманням яких можна деякий час слідкувати (супервізія) або створювати умови та процес спілкування, що сприяє дотриманню правил (фасилітація). Трансформації і терапія спрямовані на зміну сприйняття ситуації особами та їх поведінки, наприклад, шляхом консультування, супроводу, навчання, тренування та інших форм допомоги. Це необхідно, коли профілактика (запобігання) ескалації конфлікту не дає достатнього ефекту і потрібно зупинити наростаюче напруження.
Структурна медіація передбачає створення і підтримання формальних рамок спілкування, щоб стихія конфлікту не заважала будувати переговорний процес. У човниковій медіації спілкування стає непрямим (через медіатора), але рішення приймають самі сторони, а у класичному посередництві рішення пропонує посередник. Сторони можуть також знайти арбітра, якому довіряють вирішити їх спір замість взаємного знищення, або звернутися до суду, якщо існує суд, рішення якого для них обов'язкове. Зіркова медіація передбачає пошук такого авторитету, сили чи влади, що може стримати прагнення сторін завдати шкоду одна одній; це може бути як впливова особа чи організація, так і суспільні інститути. Силова медіація подібна до зіркової, але, на відміну від неї, може не просто вплинути на сторони, але й поставити їх перед фактом, що подальша деескалація і мир неминучі, хочуть вони того чи ні. Наприклад, у зірковій медіації конфліктів між урядами держав "зірками" можуть бути масові народні рухи, які висувають вимоги справедливого миру до урядів. Такі рухи можуть стати і "силою", здатною мирним шляхом змінити войовничу політику демократичної держави або усунути військову диктатуру від влади. Наприклад, активна і пасивна відмова мільйонів американців служити в армії поклала край затяжній війні США з В'єтнамом у 1973 році, а майже безкровна Листопадова революція 1918 року, що почалася з відмови німецьких матросів іти у «останню вирішальну битву» проти британського флоту, призвела до завершення першої світової війни Комп'єнським перемир'ям, зречення кайзера та створення парламентської республіки.
У презентації на міжнародній конференції "Ні війні" у 2023 році Юрій Шеляженко запропонував, що миротворець може порадити сторонам конфліктів на кожному зі ступенів ескалації: на дев'ятому - не вбивати; на восьмому - не завдавати поразки; на сьомому - не примушувати; на шостому - не погрожувати; на п'ятому - не маніпулювати; на четвертому - не гніватися; на третьому - не дистанціюватися; на другому - не заперечувати; на першому - не ігнорувати. Наприклад, у випадку війни східці деескалації можуть виглядати так: представники воюючих сторін відмовляються вбивати один одного; починаються мирні переговори, щоб знайти взаєморозуміння; замість тиску проводиться роззброєння; замість стримування відбувається примирення; сторони прагнуть укласти справедливу угоду; ненависть забувається і досягається згода; як сторони конфлікту, так і треті сторони зближуються та шукають точки дотику; спільні потреби та інтереси і природні спільності не заперечуються; ніхто і ніщо не зазнає ігнорування та шкоди.
Тепер ти маєш теоретичну підготовку. Спробуй застосувати свої знання на практиці.
НАТИСНИ ЦЕЙ ЛІНК, ЩОБ ПОЧАТИ ГРУ "МИРОТВОРЕЦЬ"!
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Твій життєвий шлях миротворця починається з солодкого дитинства. Мати дала вам три тістечка, одне з них виявилося більше за інші. Твої брат і сестра сперечаються, кому воно дістанеться.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Ти миттєво з'їдаєш велике тістечко і на вигуки брата і сестри "це нечесно" вигукуєш "все чесно, у вас однакові тістечка".
Ти обираєш життєвий шлях володаря, а не миротворця. Ти користуєшся конфліктами інших, щоб здобувати владу та вигоду для себе. Твоє гасло: поділяй і владарюй. Тебе часто звинувачують у егоїзмі. Спочатку ти смієшся, але з часом стає боляче це чути і відчувати порожнечу навколо себе та у своєму серці.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки зможуть піти іншим шляхом.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Знаючи, що радість за мир у домі і щастя віддавати смачніші за будь-які тістечка, ти віддаєш своє тістечко, щоб допомогти брату і сестрі порозумітися.
Це твій перший успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Твоя ідея на перший погляд здавалася справедливою, бо шанси брата і сестри отримати велике тістечко були однакові.
Коли монету підкинули, сестра образилася, що вона отримала менше тістечко. Ви з братом розумієте її почуття, але ти наполягаєш, що це неминуче.
У подальшому житті ти приймаєш суперечки та несправедливості як неминучі і не намагаєшся змінити світ на краще, щоб не робити помилок.
З часом ти розумієш, що не помиляється той, хто нічого не робить, і шкодуєш, що не вдалося перерости дитячу травму, спричинену невдалою ідеєю підкинути монету.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки матимуть кращі ідеї і не розчаруються у своїй здатності досягати справедливості.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
На уроці громадянської освіти у школі вчителька стверджує, що свідомі громадяни мають турбуватися про добробут і єдність народу, наприклад, багаті мають не ухилятися від сплати податків і надавати благодійну допомогу бідним. Один з учнів задає вчительці провокаційне питання, навіщо вона пропагує "ліві ідеї". Вчителька не погоджується з ним і питає у класу, чи всі так вважають. Думки розділяються, клас починає шуміти.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Проведення дебатів в Оксфордському стилі задовольнило і вчительку, і учня, який з нею сперечався, і їх прихильників серед учнів.
В результаті дебатів за пропозицію "Щоб країна процвітала, багаті мають допомагати бідним" проголосувала більшість класу. Навіть ініціатор суперечки у своїй заключній промові визнав, що багаті, як правило, допомагають бідним. Але наполягав, що слово "мають" тут недоречне і правильно було б вживати слово "можуть", оскільки багаті не зобов'язані ні з ким ділитися чесно заробленими статками, а інакше можуть думати тільки комуністи, які пограбували та фізично знищили кращих людей країни, підприємців і винахідників. Своїм виступом він заслужив бурхливі оплески і кілька обурених вигуків. Ще більше аплодували іншій промові, короткий зміст якої був таким: кожна багата людина в демократичній країні знає, що платити податки і займатися благодійністю вигідно та корисно для ділової репутації, захисту і зростання бізнесу, бо якщо не підтримувати демократію матеріально, тоді держава занепаде і владу захоплять брехуни, злочинці, агресори, які пограбують і вб'ють чимало людей, тоді буде несолодко і багатим, і бідним.
Вчителька була задоволена тим, що школярі здобувають знання, розвивають критичне мислення та вчаться відстоювати свою позицію у впорядкованій цивілізованій дискусії за чесними правилами.
Учні раділи можливості обговорити свої погляди та громадянську позицію всерйоз, бути почутими і спробувати переконати інших у своїй правоті.
Це твій другий успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Хтось з тобою погоджується. Хтось не погоджується. Через тебе тільки більше шуму, в якому не всі готові слухати один одного. Порозуміння не знайдено.
Одне тільки слово "провокатор" відштовхне ініціатора суперечки і тих, хто з ним згоден. Миротворці стараються не переходити на особистості. Можливо, твій політичний аналіз резонний і грамотний, але заклики не слухати людину неприйнятні для миротворця, який прагне людям допомогти почути один одного, що дуже необхідно на другому ступені конфлікту для деескалації.
Ти виростеш і станеш політологом. Будеш вести авторську телевізійну передачу. Твої помірковані погляди будуть популярними, але спірними. Однак твій авторитет допоможе тобі стати народним депутатом. І все-таки, під час бурхливих політичних суперечок та скандалів, спостерігаючи, як безглуздо люди обурюються, не чують і ображають один одного через непорозуміння та брак знань, ти іноді думаєш, що у цьому світі не вистачає миротворців.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки стануть миротворцями.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Попри твій заклик поважати авторитет педагога нерозуміння зберігається через недостатні знання та різні світогляди. Просте встановлення дисципліни в такій ситуації не служить цілям освітнього процесу, формуванню знань та навичок. Шум учнів можна зрозуміти: вони хочуть розібратися у неоднозначному питанні, і вчителька повинна їм в цьому допомогти.
Через затикання рота питання без відповідей зависли у повітрі. Клас міг затихнути цього разу, але невдоволення залишилося і клас буде шуміти знову у кожній подібній ситуації, оскільки ніхто не потурбувався про створення умов, щоб люди почули один одного і розібралися разом, що дійсно важливо та істинно.
У дорослому житті ти також прагнеш догоджати та прислужитися начальникам, сильним і багатим людям. Ти швидко робиш кар'єру заступника керівника відділу в не дуже успішній фірмі, власник якої схильний до авторитарного стилю менеджменту. Але в колективі тебе недолюблюють за безхребетність, підлабузництво, відсутність власної думки і вичікування на рішення згори, і брак довіри до тебе зупиняє твій кар'єрний ріст. Іноді ти відчуваєш, що начальство не завжди має рацію і ти повторюєш чужі помилки, оскільки тобі некомфортно вислуховувати різні точки зору та формувати власну позицію, хай навіть компромісну. Ти навіть бачиш, що начальство обурюється, коли тобі не вдалося вчасно попередити про допущені помилки та виправити їх, чого від тебе очікували.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки навчаться знаходити розумні компроміси самостійно, не заглядаючи у рота начальству.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Після закінчення навчання в університеті ваша група не може домовитися, в якому ресторані провести випускний вечір. Після багатьох спорів частина групи замовила один ресторан, інша частина інший. Причини називають різні: ціна, концертна програма і те, що один з ресторанів належить батькам старости, яка нещодавно підвела групу, коли зібрала гроші на подарунки професорам, а вони відмовилися від подарунків через прийняття нового етичного кодексу в університеті та задавали складні питання на іспитах. Одногрупники роздратовані, що не вдається відсвяткувати всім разом.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Попри те, що група мало не розкололася навпіл, ти добиваєшся спільного випускного вечора. Він відбувається у парку. Це не так круто, як ресторан. Але й там знайшовся тихий куток, щоб посидіти та поспілкуватися всім разом. Однокурсники вирішили зустрітися знову через рік, всі разом у одному ресторані. А потім розійшлися святкувати у двох менших групах.
Це твій третій успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Ті, кому не сподобалися результати голосування, заявили, що підуть туди, куди і збиралися піти. Причому ті, кому сподобався твій варіант, наполягають, що не треба приєднуватися до першої чи другої групи, а піти саме до "компромісного" ресторану. В результаті група розкололася вже не на дві, а на три групи прихильників різних ресторанів.
Ти вважаєш, що це просто випадкове непорозуміння. Але й у подальшому житті ти часто покладаєшся на волю більшості, тому для тебе стає несподіванкою нестандартна поведінка. А оскільки нестандартна поведінка часто стає прикладом для інших та міняє їх поведінку, ти не можеш передбачити навіть те, що може вирішити та сама більшість, у правильність рішень якої ти сліпо віриш.
Тому для тебе завжди загадка, чому люди сваряться і як вони знаходять спільну мову.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки будуть більш здібними та опанують науку миротворчості.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Спроба морального тиску на родину старости провалилася. Батьки і без тебе знають про ситуацію, підтримують свою доньку та вважають, що студенти дорослі люди і можуть вирішити свої проблеми без їхньої матеріальної допомоги. Однак про твою спробу зманіпулювати стає відомо, відносини зі старостою зіпсовані і твоя репутація у групі падає нижче плінтуса. Ніхто не хотів би, щоб одногрупники скаржилися на нього батькам, наче в дитячому віці.
Ти все життя шукаєш легкі шляхи, не турбуючись про наслідки. В результаті ти робиш помилки, невдоволення собою росте. Одного разу ти замислюєшся над тим, наскільки типовим для тебе було cпробувати вирішити конфлікт нечесним шляхом у студентські роки замість того, щоб пошукати складніше, але чесне рішення. Тобі здавалося, що вина старости у невдалих маніпуляціях є зручним важелем для тиску, але чим ти краще, коли вдаєшся до тиску замість дружнього порозуміння? Ти усвідомлюєш, що неправда поділяє людей, а правда об'єднує.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки не повторюватимуть твоїх помилок і знаходитимуть чесні методи вирішення конфліктів.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Юридична фірма, де ти працюєш, є сімейним бізнесом. Співзасновники посварилися вдома і хочуть розлучатися та поділити бізнес. І чоловік, і дружина запрошують вас працювати тільки з ними.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Твоя пропозиція сподобалася чоловіку, але не дружині. Ти стаєш заступником директора в його фірмі.
Коли ти не знаходиш конфлікти, на яких можеш нажитися, ти їх створюєш. Це буває вигідно, але такий підхід не залишається непоміченим, і тобі перестають довіряти. Одного разу невдала спроба посварити клієнтів, щоб вони судилися і більше платили юридичній фірмі, настільки всіх обурює, що ти втрачаєш роботу.Ти розповідаєш своїм дітям про гіркі життєві уроки і радиш їм вчитися вирішувати конфлікти, а не створювати їх.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Ти втрачаєш можливість досягти успіху у сімейній медіації, але стаєш начальником відділу юридичної фірми.
Коли ти не знаходиш конфлікти, на яких можеш нажитися, ти їх створюєш. Це буває вигідно, але такий підхід не залишається непоміченим, і тобі перестають довіряти. Одного разу невдала спроба посварити клієнтів, щоб вони судилися і більше платили юридичній фірмі, настільки всіх обурює, що ти втрачаєш роботу.
Ти розповідаєш своїм дітям про гіркі життєві уроки і радиш їм вчитися вирішувати конфлікти, а не створювати їх.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Завдяки твоїм зусиллям подружжя не знайшло союзників у конфлікті серед працівників спільної фірми. Натомість їм було запропоновано фахову сімейну медіацію, на яку вони погодилися.
Сім'я і бізнес залишилися цілими. Всі вдячні тобі за ініціативу. Ти стаєш начальником відділу медіації у юридичній фірмі.
Це твій четвертий успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Клієнти твоєї фірми, два великих підприємства, конкурують за вигідний контракт з міжнародною корпорацією. Кожне з них стверджує про нездатність іншого виконати контракт на кращих для замовника умовах і готується переконувати міжнародну корпорацію, що співпраця саме з ними буде найменш витратною серед інших українських підприємств.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Замість того, щоб допомагати клієнтам-конкурентам втрачати обличчя, ти знаходиш спосіб для обох зберегти обличчя і досягти успіху. У міжнародній корпорації помітили початок війни компроматів і твої зусилля, щоб знайти конструктивне рішення.
Міжнародна корпорація замовляє супроводження контракту в твоїй юридичній фірмі. Ти стаєш заступником директора і проходиш курс підвищення кваліфікації медіаторів у лондонській бізнес-школі для підготовки до вирішення конфліктів світового рівня.
Це твій п'ятий успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
На підприємствах приймають пропозицію найняти консультантів. Однак дорогі консультанти все заплутують, заохочуючи ставити максимально амбітні цілі та демонструвати впевненість у собі. Агресивна реклама та війна компроматів призводить до того, що міжнародна корпорація втрачає довіру до обох підприємств і знаходить на ринку іншого виконавця контракту.
Навіть після цього ти продовжуєш уникати самостійного прийняття рішень, шукаючи когось іншого, щоб рішення прийняли за тебе. Ти з сумом спостерігаєш, що конфлікти не вирішуються самі собою, а навпаки, поглиблюються.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки навчаться вирішувати конфлікти.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Тобі вдається отримати щедрий гонорар за організацію конкурсу, але це одноразовий контракт. У гонитві за ним ти втрачаєш роботу, оскільки такі дії суперечать інтересам двох важливих клієнтів юридичної фірми. Не виправдовуються і твої сподівання, що за одноразовим контрактом слідуватиме вигідна пропозиція постійної роботи у міжнародній корпорації. Там не потрібні опортуністичні працівники, схильні використовувати інсайдерську інформацію у власних інтересах.
Ти розповідаєш своїм дітям про гіркий життєвий урок і радиш їм вчитися вирішувати конфлікти, а не наживатися на їх загостренні.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Два відеоблогери-мільйонники публічно ворогують через різні погляди на життя, і їхні прихильники ображають один одного в коментарях та погрожують фізичними нападами. Один з них звернувся за порадою до твоєї юридичної фірми.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Блогер подає позов. Не для того, щоб виграти, а для того, щоб розповісти про це своїй аудиторії і довести свою правоту. Ворожнеча посилюється. На засіданні суду блогери вчиняють бійку, і обох арештовує поліція.
Якщо б йшлося просто про конфлікт двох осіб, ескалація якого досягла ступеню шантажу і погроз, суд міг би бути рішенням. Однак в цьому випадку за кожною з осіб стоїть величезна група підтримки, що штовхає їх до ескалації. Це виходить за межі можливостей судових процесів, бо суд може мати справу зі спорами фізичних і юридичних осіб, але не натовпів. До того ж, відеоблогери сперечаються не про юридичні, а про світоглядні питання. Суд не може бути арбітром, якому обидві сторони довіряють вирішувати, чия філософія крутіша, щоб розійтися мирно.
Коли твої діти питають, чому так сталося, ти відповідаєш, що справа у помилковому аналізі конфлікту. Ти сподіваєшся, що вони виростуть більш успішними миротворцями.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Відеохостинг видаляє блог опонента, і клієнт цим задоволений. Але опонент відкриває блог на іншому хостингу в сірій зоні, де дозволяється жорсткий контент. При цьому опонент публікує ненависницькі відео не тільки про твого клієнта, але й про тебе та юридичну фірму, називаючи вас "терористами" і "ворогами свободи слова". Після двох телефонних мінувань, в офісі пожежа через закинуті вночі коктейлі Молотова.
Ти розповідаєш своїм дітям про гіркий життєвий урок і радиш їм вчитися вирішувати конфлікти, а не загострювати їх поспішним примусом.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Дебати відеоблогерів викликали широкий інтерес, замість особистих образ їхні прихильники почали обговорювати їх аргументи і монетизація їхніх блогів збільшилася. Твій клієнт задоволений: хоча він програв дебати за кількістю голосів, але розрив виявився незначним і йому вдалося збільшити свою аудиторію. Причому його програшу співчувають і поставили рекордну кількість лайків під відео "Розумні завжди у меншості".
Твій аналіз конфлікту виявився правильним: коли конфлікт досяг ступеню погроз і шантажу, сторонам потрібна медіація та арбітраж. Світоглядний, а не юридичний характер суперечки, а також масовість та неформальність учасників виключають вирішення спору в суді. Обидва відеоблогери працюють на публіку, і тільки публіці вони довіряють бути арбітром в їхньому спорі. Заочний обмін думками онлайн забезпечив, щоб суперечка не перейшла у бійку. Структурований діалог за простими і чіткими правилами із заохоченням до взаємної поваги та мирного вирішення спору сприяв деескалації конфлікту.
Це твій шостий успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Мешканці сіл, біля яких збираються вирубати ліс і побудувати військовий навчальний полігон, протестують та готуються бунтувати проти цього: перекривати дороги, ламати паркани, тощо. Вони звикли ходити до лісу по ягоди та гриби, бояться погіршення екологічної обстановки та посилення військових патрулів і мобілізаційних заходів. Організатори протестів звернулися до твоєї юридичної фірми за консультацією.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Погрози тільки укріпили невдоволені громади у готовності вдаватися до радикальних заходів протесту проти планів, які, на їхню думку, ставлять під загрозу нормальне життя. Тобі кажуть: якщо щось станеться з одними організаторами чи протестувальниками, на їх місце стануть інші. В інтернеті публікують чорний список ворогів заповідного лісу, де фігурує і твоє ім'я. Твоя професійна репутація знищена, і в юридичній фірмі тебе переводять на менш престижну посаду із значно нижчою зарплатою.
Ти розповідаєш своїм дітям про гіркий життєвий урок і радиш їм вчитися вирішувати конфлікти, а не загострювати їх погрозами, тиском і необ'єктивністю.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Людям подобається ідея вирішити проблему на громадських слуханнях. Це вигідно громадам, але військові відмовляються грати на чужому полі та не приходять на слухання. Селяни починають бунтувати. Тобі не вдалося знайти мирне вирішення конфлікту, і ти дуже жалкуєш про це.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки будуть кращими миротворцями, ніж ти.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Під час конфіденційного процесу медіації було висловлено думку, що через протести селян місцезнаходження військового полігону вже стало загальновідомим і побудувати секретно його не вдасться. Ця думка стала найсильнішим аргументом, через який міністерство оборони погодилося на незалежну експертну оцінку доцільності будівництва полігону і у подальшому за рекомендацією експертів відмовилося будувати полігон.
Це твій сьомий успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Твоя юридична фірма консультує державу, яка веде оборонну війну попри недостатні сили та виснаження ресурсів і хоче почати переговори про припинення вогню, але відмовляється погоджуватися на територіальні претензії іншої держави, яка інтенсифікує криваве і руйнівне вторгнення та загарбницьку агресивну війну. Без цього інша держава відмовляється вести переговори.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Маневр швидко розгадано, коли під час переговорів постає питання гарантій безпеки. Держава-агресор виходить із завідомо провальних переговорів та посилює бомбардування міст твоїх клієнтів, під час якого гинуть багато цивільних людей. Війна на виснаження продовжується все твоє життя з рідкісними перервами на невдалі військові хитрощі під виглядом дипломатії. У старості ти замислюєшся над тим, що, можливо, миру можна було б досягти, якщо не перехитрити ворога, а знайти якийсь справді миротворчий підхід, щоб ворог перестав бути ворогом. Адже попри наївні байки психологічної війни про те, що скоро ворог буде знищений і настане мир, час показав, що повністю знищити усіх ворогів та їх союзників виявилося неможливим.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки будуть хитрішими, ніж ти, та перехитрять усіх ворогів до смерті, що не вдалося тобі... а може, станеться диво і вони досягнуть успіху на ниві миротворчості та перетворять ворогів на друзів.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Ти пропонуєш правильне рішення, хоча його реалізація затягнулася на роки через передбачувані складнощі.
Ідею визнання необхідності мирного вирішення спору відповідно до Статуту ООН спочатку зустріли з недовірою, бо обидві воюючі країни були схильні використовувати тему переговорів лише для маніпулятивної пропаганди та пошуку військових союзників серед міжнародного співтовариства. Агресор вимагав проведення переговорів на таких умовах, які рівноцінні капітуляції. Захисники намагалися лише виграти час, щоб відновити сили і піти у контрнаступ. Ніхто не думав серйозно, що війна може завершитися не військовим знищенням ворога, а чесним процесом спільного пошуку справедливості та примирення.
Агресор категорично відмовився вважати спірним статус окупованих територій, стверджуючи, що вони є невід'ємною частиною його території. Через вперті порушення міжнародного права економічні санкції проти агресора посилювалися, захисники отримували більшу допомогу і загарбницька війна не мала значних успіхів на фронті, а економіка держави-агресора виснажувалася. Частина військово-політичної еліти держави-агресора, відповідальна за початок війни, була усунута від влади через принизливі поразки їхніх амбітних планів.
Під міжнародним тиском і через виснаження держава-агресор змушена була погодитися на мирне вирішення спору. Яким воно може бути, викликало багато дискусій. Здавалося складним або неможливим провести референдум з незалежними спостерігачами, рівними можливостями агітації для обох держав і гарантіями безпеки для їх прихильників, в тому числі, тих, які змушені були покинути окуповані території через війну та політичні репресії держави-агресора і бажають повернутися, якщо це не загрожуватиме їхньому життю.
Зрештою на переговорах держави домовилися припинити вогонь, допустити міжнародних спостерігачів для моніторингу припинення вогню та передати на розгляд до Міжнародного суду ООН свій територіальний спір. Для створення видимості благополуччя на окупованих територіях, без чого держава-агресор не виграла б справу у суді, режим воєнного часу був послаблений. Загалом, режим військової диктатури у державі-агресорі слабшає через масове невдоволення і стихійний спротив, диктатор навіть змушений терпіти появу антивоєнної опозиції у парламенті, хоча у цієї опозиції склалася репутація кишенькової і беззубої. Окупаційна влада почала реагувати на критику медіа і правозахисників щодо порушень прав людини, припинила проводити військовий призов та військово-патріотичне виховання на окупованих територіях, виконуючи вимоги міжнародного гуманітарного права. Скасували заборону доступу до іноземних медіа та соціальних мереж. Було навіть дозволено публічно обговорювати можливе повернення цих територій державі, в кордонах якої вони знаходяться за міжнародним правом, хоча раніше це вважалося злочином. Частину політичних в'язнів випустили, і дехто з біженців почав повертатися додому.
Під час розгляду справи у суді держава-агресор наполягала, що її напад був законною гуманітарною інтервенцією, щоб запобігти геноциду співвітчизників. Ці аргументи спростовувалися доказами імперських амбіцій, військової диктатури та брехливої пропаганди. Судовий розгляд затягувався через те, що спір виявився складнішим, ніж просто про території. Постали питання, чутливі для міжнародної політики, наприклад, чи відповідають міжнародному праву мілітаризм і культурні війни з боку урядів, чи можна спекулювати історичними зв'язками для нав'язування іншим своїх національних інтересів, чи зобов'язані держави стримуватися у побудові своєї оборони та оборонних альянсів, щоб не створювати надмірні загрози для сусідів. До судового процесу долучалися треті держави, зацікавлені дати відповідь на ці питання. Фахівці з міжнародного права надсилали свої юридичні висновки на допомогу суду та аналізували спірні проблеми на сторінках наукових журналів.
Міжнародна група незалежних дослідників публікує детальну доповідь про спір та шляхи його вирішення. Висновок доповіді: для справедливого вирішення спору та уникнення повторення війни необхідне більш мирне урядування в усіх державах, які є сторонами спору, з неухильним дотриманням прав людини та розвитком громадянської освіти і демократичних інституцій, щоб народи держав пильнували про мирну політику урядів заради блага всього людства, а не тільки власних інтересів окремих народів чи їхніх еліт. Доповідь викликає скандал у державі-агресорі, де прихильники продовження війни влаштовують бійку з антивоєнно налаштованою опозицією в парламенті. Клієнти вашої фірми також не хочуть визнавати, що для мирного вирішення спору потрібно міняти політику своєї держави. На зустрічі з урядовцями ти переконуєш клієнта, що незалежна доповідь не виправдовує дії агресора, а пропонує критично необхідні зміни, які обмежать військову диктатуру конституційними рамками і унеможливлять повторення агресивної війни. Ти підкреслюєш, що найбільші зміни поведінки вимагаються від агресора, а цілком помірковані та раціональні вимоги до твоїх клієнтів неважко виконати, і це справить добре враження на світову спільноту та сприятиме зміні поведінки агресора.
Мирні політичні трансформації в обох державах та їх союзниках, що приєдналися до судового процесу, спрощують прийняття компромісного рішення в Міжнародному суді ООН на користь твоїх клієнтів. Це створює додатковий важіль політичного впливу для антивоєнної опозиції всередині держави-агресора, яка стає сміливішою та популярнішою, наполягає на виведенні окупаційних військ та ліквідації режиму військової диктатури. Попри шалений спротив, диктатора, який почав війну, відправляють на пенсію. Він неохоче погоджується на це, бо альтернативним варіантом для нього є лише видача міжнародному правосуддю та притягнення до кримінальної відповідальності за військові злочини. Нове керівництво держави запрошує твоїх клієнтів на переговори про компенсацію збитків, завданих агресією, та відновлення нормальних сусідських відносин.
Твоїм клієнтам більше не загрожує військова диктатура і загарбницькі плани сусідів. Вони можуть присвятити свої зусилля розбудові мирної благополучної демократичної держави, яка більше ніколи не страждатиме від війни.
Це твій восьмий успіх на довгому життєвому шляху миротворця.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Якщо б держава-агресор не мала союзників, санкції і тиск могли б примусити державу-агресора зупинитися. Однак у міжнародних відносинах панує "суверенна анархія", світового уряду не існує і ніхто не може примусити всіх грати по правилам, зокрема - дотримуватися санкційного режиму. Санкції призводять не до припинення війни, а до поділу світу на воюючі табори.
Держава-агресор знаходить союзників, які торгують з нею, вважають справедливою її загарбницьку війну та надають їй військову допомогу. Союзники твоїх клієнтів не хочуть ядерної війни з державою-агресором та її союзниками, тому уникають введення міжнародних військових сил на окуповані території, посилаючись на те, що без угоди про припинення вогню це занадто ризиковано. Однак твоїм клієнтам надають стабільну матеріальну підтримку, щоб вони могли продовжувати війну і виснажувати державу-агресора.
Війна затягується на десятиліття, її живить войовнича впертість сторін та їх союзників. Всі готуються до світової війни, точніше, до того, що вона стане ще більш смертельною, бо по суті нескінченна світова війна стала буденністю. Військова індустрія з обох боків має шалені прибутки та ледве встигає відкупатися від звинувачень у корупції. Тим часом рівень життя у світі падає. Повсюди злидні, несправедливості, злочинність та безлади. Популістам при владі зручно перекладати вину за це на ворогів, відкидати будь-які пропозиції змінити політичну систему та посилати опозицію в окопи вмирати за Батьківщину.
Держава-агресор щодня вбиває цивільних людей. Ті, хто відмовився вбивати, сидять в тюрмах, а вбивці пропагують масове вбивство по телебаченню.
Іноді ти жалкуєш, що тобі не вистачило фантазії та сміливості уявити собі безкровний вихід з цього глухого кута.
Ти сподіваєшся, що твої нащадки стануть миротворцями і знайдуть рішення, яке не вдалося знайти тобі.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Лідери двох великих держав обвинувачують один одного в секретному розміщенні ядерної зброї поблизу кордонів іншої держави і кажуть, що можуть завдати превентивний ядерний удар на випередження.
Твої дії?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Якщо б конфлікт ще перебував на стадії погроз і шантажу та існував юридичний спір, звернення до Міжнародного суду ООН дійсно можна було б рекомендувати для деескалації. Однак фактичне розміщення ядерної зброї в позиції готовності до швидкого ядерного удару та однозначні заяви лідерів великих держав, а не інших публічних осіб, про готовність нанести удар першими є індикаторами того, що ескалація конфлікту досягла ступеню "разом у прірву" і життя людства висить на волосині.
Велика ядерна війна почалася у день, коли Міжнародний суд ООН призначив перші слухання у справі. Лідери великих держав вважали війну неминучою, і одному з них здавалося, що несподіваний удар у день судового розгляду застане ворога зненацька та зменшить масштаби удару у відповідь.
У великій ядерній війні десятки мільйонів людей загинули негайно від ударів по великим містам та ударів у відповідь. Далі - ядерна зима, радіаційне забруднення, колапс суспільства, масовий голод. Сотні мільйонів протягом місяців і мільярди протягом років приречені на жахливу повільну смерть. Спільна планета стала непридатною для життя людей як біологічного виду. Людська цивілізація приречена на руйнування та вимирання.
Якщо б твоя кар'єра миротворця була більш успішною, тобі вдалося б врятувати людство від катастрофічної ядерної війни.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Тобі вдалося знову врятувати людство від катастрофічної ядерної війни. Знову, тому що в другій половині 20 століття мільйони людей також виходили на вулиці протестувати проти ядерної війни, і це змусило великі держави почати переговори та ліквідувати більшу частину своїх ядерних арсеналів.
Якщо військові розповідають керівництву держави, що ядерна війна нібито неминуча і її нібито можна виграти, навіть ціною великих втрат, що завадить лідеру натиснути на червону кнопку в ядерній валізі? Тільки народ як джерело влади та суддя вищої інстанції у політичних дебатах. Мільйони на вулицях, які не хочуть вмирати, коли ядерні гриби засвітяться над великими містами. Той народ, від лояльності якого залежить всякий уряд і який не допустить, щоб цивілізація була приречена на руйнування та вимирання, а спільна планета стала непридатною для життя людей як біологічного виду.
Громадська думка, сила здорового глузду людей дійсно спроможна утримати лідерів від катастрофічних рішень під тиском страху і уявної військової необхідності знищити сильного ворога, поки той нібито неминуче не знищив тебе. Народи можуть бути силою, присутньою з обох боків, здатною відбудувати спалені мости між ними і повернути політичний процес у русло деескалації.
Тільки масові протести та громадянська непокора переконали лідерів припинити гонитву озброєнь та почати політичні реформи, щоб урядування на рівні країн та світове урядування стало більш мирним.
Більшість країн світу, включаючи великі держави, ратифікували Договір про заборону ядерної зброї.
Той час, коли на зброю масового вбивства витрачали трильйони, а на захист прав людини лише мільйони, залишився у минулому. Сьогодні на щасливе людське життя і дружбу витрачається левова частка всіх бюджетів, а смерть і ненависть втратили колишню безумну інвестиційну привабливість. У школах на уроках захисту Вітчизни вивчають методи ненасильницького спротиву тиранам і агресорам, тренують мирно вирішувати конфлікти, а не вбивати ворогів. Популярними комп'ютерними іграми є не "стрілялки", а "мирилки". У них гравці не стріляють один у одного як у ворогів, а швидко знаходять правильні слова, щоб об'єднати всіх гравців у одній команді.
Ти досягаєш вершин майстерності та світового визнання. Твою кандидатуру висунули на Нобелівську премію миру.
Хочеш згадати свій шлях до успіху?
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Лідери великих держав вважали війну неминучою. Один із них також повірив твердженням військової пропаганди, що нібито можна ціною великих втрат виграти ядерну війну. Він запросив ворогів на переговори і у той час, коли їх лідер прямував на ці переговори на літаку, наніс несподіваний ядерний удар. Він марно сподівався заскочити ворога зненацька та зменшити масштаби удару у відповідь.
У великій ядерній війні десятки мільйонів людей загинули негайно від ударів по великим містам та ударів у відповідь. Далі - ядерна зима, радіаційне забруднення, колапс суспільства, масовий голод. Сотні мільйонів протягом місяців і мільярди протягом років приречені на жахливу повільну смерть. Спільна планета стала непридатною для життя людей як біологічного виду. Людська цивілізація приречена на руйнування та вимирання.
Якщо б твоя кар'єра миротворця була більш успішною, тобі вдалося б врятувати людство від катастрофічної ядерної війни.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Створив у 2025 році Юрій Шеляженко, директор приватної наукової установи "Інститут миру і права".